Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Щорічно 28 червня в Україні відзначають День Конституції. До прийняття цього важливого документа вже незалежна держава йшла довгих п’ять років. Чим Конституція України є сьогодні: гарантією прав і свобод громадян чи інструментом для досягнення власних цілей у руках політиків?
Про це журналіст «НК» поспілкувалася з головним спеціалістом із забезпечення зв’язків з засобами масової інформації Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, викладачем Калуського коледжу економіки, права та інформаційних технологій ІФНТУНГ Олегом Ониськівим.
– Чи правда, Олеже Григоровичу, що Конституцію України приймали фактично під загрозою державного перевороту?
– Конституція України приймалася в надзвичайно складних умовах. Фактично у 1995-1996 роках велася боротьба між трьома головними суспільно-політичними групами. Перша, найчисленніша група, складалася з так званих партократів – комуністів і соціалістів, які намагалися зберегти основні постулати і гасла Конституції УРСР.
До другої входили «червоні директори» – особи, які походили з вищих ешелонів влади. Пізніше з них сформується олігархат. Основним завданням, яке вони ставили перед собою, було прийняття конституції, яка б закріпила владу в одних руках – так намагалися створити сильну президентську державу.
І третя група складалася з націонал-демократів. Їх головною метою було закріплення статусу української мови як державної та встановлення нових атрибутів влади – синьо-жовтого прапора, тризуба та гімну.
Після проголошення незалежності України було розроблено декілька проєктів конституції, але жоден із них не прийняли через перманентні протистояння між Верховною Радою та Президентом України на фоні тяжкого соціально-економічного стану в державі. Одним із шляхів виходу із кризи було укладення конституційного договору 8 серпня 1995 року між ВРУ і Президентом, який фактично був тимчасовою конституцією. Він не вирішував всіх проблем, а тільки тимчасово припинив протистояння.
Процес розгляду нової конституції розпочався навесні 1996 року, при цьому проєкт пройшов усі необхідні читання та доопрацювання. Ситуація загострилася 26 червня 1996 року, коли Рада національної безпеки України і Рада регіонів при Президентові України виступили із різкою критикою зволікання прийняття конституції. В цей же день Президент України Леонід Кучма видав указ про проведення Всеукраїнського референдуму щодо прийняття нової конституції. І конституційний процес почав заходити в глухий кут. Щоб не допустити повторення кривавих московських подій, коли конституційна криза призвела до розстрілу будівлі парламенту танками Таманської дивізії, українські політики та державні діячі вирішили домовитися і шукати компроміс.
– Часто чуємо твердження, що Конституція України – одна із найбільш демократичних у світі. Чи це насправді так?
– Світова громадськість визнає її як одну із найдосконаліших і демократичних. Норми Основного Закону України відповідають європейським принципам. Прийняття цього доленосного документа супроводжувалося складними політичними процесами. При цьому було враховано історичний досвід українського народу та кращі конституційні традиції світу.
Конституція України закріпила, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найбільшою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Конституційний лад може бути змінений винятково народом України і жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності не забороненої законом. Будь-яка цензура в Україні є забороненою. Все це є ознаками демократичності Основного Закону держави.
– З моменту прийняття Конституцію вже часто змінювали. Складається враження, що політики переписують її «під себе». Чи такі українські реалії сьогодні?
– Вона зазнавала змін 8 разів. Ще 8 законопроєктів про зміни Конституції України були схвалені раніше, але не прийняті в цілому як закони або ветовані Президентом. Два законопроєкти були попередньо схвалені й можуть бути розглянуті пізніше.
Наша Конституція належить до жорстких. Це означає, що сам порядок внесення змін і доповнень до неї ускладнений. Тим не менше, вперше масштабні зміни відбулися в 2004 році для врегулювання політичного конфлікту під час Помаранчевої революції. Зміни передбачали перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. Після перемоги В. Януковича в 2010 році на президентських виборах Конституційний Суд України скасував дію конституційних змін, що були проголосовані в 2004 році. Янукович отримав набагато ширші повноваження, ніж мав Ющенко, зокрема він одержав контроль над урядом, виконавчою гілкою влади та силовиками.
Революція Гідності теж внесла свої корективи в конституційний процес. У 2014 році парламент ухвалив постанову, відповідно до якої була відновлена дія Конституції 1996 року, але Порошенко отримав обмежені повноваження. Фактично майже кожен Президент України, коли здобував перемогу, намагався розширити свої повноваження. Такі дії не завжди співпадали з інтересами українського народу.
– Яких, на Вашу думку, непотрібних змін зазнала Конституція України?
– Основним недоліком проведення змін є сама їх частота. Конституція України залежна від політичної ситуації в нашій країні. За 24 роки існування Основного Закону його змінили 8 разів, і ці зміни здебільшого стосувалися надання або обмеження президентських повноважень. До прикладу, Конституція Японії жодного разу не була змінена
– Чи потрібно щось змінити в ній зараз?
– Вносити зміни в Конституцію України слід дуже обережно, оскільки нові положення можуть породжувати нові суперечності. На мою думку, ці зміни повинні відповідати реаліям сьогодення. А коли держава перебуває в стані війни, то краще утриматися від змін. В кінцевому результаті необхідно навчитися дотримуватися положень Конституції України всім, а не одиницям, і тоді вона стане справді основним законом, а не декларацією.
Джерело:http://naftohimik.info/publications/politika/oleh-oniskiv-koli-derzhava-perebuva-v-stani-viyni-to-krashche-utrimuvatisya-vid-zmin-u-konstitutsi-1593156064?fbclid=IwAR1I7gu5CcRE2J0-pstEg6sOxu4MvWLDZWHPe_9g_ybJi8jcqak03hxX_Ao